Category Archives: Публікації

Договір підряду. Чи потрібний інструктаж по техніці безпеки й хто повинен проводити розслідування нещасних випадків?

63 переглядів

Обов'язок роботодавця про проведення інструктажу працівників по техніці безпеки передбачено в п. 4 ст. 29 КЗПП. Однак це стосується тільки лише працівників, що працюють за трудовим договором. Це підтверджує й сфера дії Закону «Про охорону праці», спрямованого на регулювання забезпечення безпеки трудової діяльності, регульованої трудовим законодавством. У зв'язку із цим при відповіді на поставлене питання слід виходити з наступного.

Як правило, роботи із ЦПД, аналогічні трудовий діяльності або, що мають її ознаки, виконуються за договором  підряду. У визначенні поняття договору підряду законодавець указав, що роботи згідно з такою угодою виконуються підрядником на його ризик (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу). Це є одним із ключових відмінностей таких правовідносин від роботи за трудовим договором. Адже у випадку з підрядом зроблений акцент не на здійсненні трудової діяльності, а на наданні оплачуваної послуги і її кінцевого результату. Тому положення Цивільного кодексу, присвячені такому виду договору, не містять вказівок про зобов'язання замовника ознайомити підрядника із правилами техніки безпеки. Однак це зробити все-таки необхідно для мінімізації виробничих ризиків замовника робіт.

Так, приміром, ч. 1 ст. 850 Цивільного кодексу визначає, що замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи в рамках укладеної угоди. А якщо ні, то підрядник має право компенсації понесених витрат. Також згідно ч. 2 ст. 850 Цивільного кодексу, якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим через дії або недогляд замовника, підрядник має право на компенсацію, визначену даною правовою нормою. Виходячи із цього, в інтересах замовника мінімізувати свою відповідальність шляхом закріплення в договорі з підрядником його зобов'язання по дотриманню правил техніки безпеки проведення певних робіт. При цьому підрядника умовами договору може бути зобов'язано дотримуватись правил техніки безпеки, затверджених для найманих робітників замовника — юридичної особи або фізичної особи — підприємця. Іншими словами, у договорі підряду може бути зазначена відсильна норма до правил техніки безпеки, що діють у замовника. При цьому підписання договору підряду повинне засвідчити ознайомлення й зобов'язання дотримання підрядником цих правил техніки безпеки.

У такому випадку замовник зведе до мінімуму свою відповідальність у випадку настання негативних наслідків у результаті порушення підрядником правил техніки безпеки. Також це здатне ліквідувати вагому частину ймовірних приводів для компенсацій підрядникові в порядку ст. 850 Цивільного кодексу.

До відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шостка надійшло повідомлення про груповий нещасний випадок, що стався 04 травня 2017 року о 14 год. 10 хв. у ТОВ "Фірма «Катана».

В ході попереднього з'ясування обставин настання нещасного випадку було з'ясовано, що між ТОВ "Фірма «Катана» і громадянином Конюховим С.П. був складений договір підряду та договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг між ТОВ "Фірма «Катана» і громадянином Полещуком А.П., які не регулюються трудовим законодавством, а є по своєму змісту договорами цивільно – правового характеру і підпадають під дію Цивільного Кодексу України.

Враховуючи вищезазначене рішенням Управління Держпраці у Сумській області було встановлено, що даний нещасний випадок не підпадає під дію

«Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. №1232 і по ньому розслідування не проводиться.

При укладанні договору цивільно – правового характеру роботодавець не є роботодавцем з юридичної точки зору, а є лише замовником певних видів робіт, а працівник є лише виконавцем, який надає послуги (виконує певну роботу) на свій ризик. Тому він не має права на соціальні гарантії (здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги на компенсації за роботу у несприятливих умовах), передбачені законодавством та отримує винагороду за виконану роботу.

Звернення Організаційного комітету з підготовки та проведення у 2017 році заходів з нагоди Дня охорони праці в Україні до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, роботодавців, профспілок, засобів масової інформації, керівників і працівників підприємств, установ та організацій

12 переглядів

Шановні колеги!

op1

Відповідно до Указу Президента від 18.08.2006№ 685/2006, Всесвітній день охорони праці, 28 квітня, визначено Днем охорони прац в Україні.

За рекомендацією Міжнародної організації праці девіз цьогорічного Всесвітнього дня охорони праці – «Удосконалення збору та використання даних про безпеку та гігієну праці».

Найперспективнішою моделлю економічного зростання України є прискорення її інтеграції у світові торговельно-економічні та фінансові структури. Знайти своє достойне місце в рейтингу розвинених країн наша країна зможе лише завдяки функціонуванню системи збору реальних, вірогідних, загальновизнаних безпекових показників трудової діяльності громадян.

Травматизм на виробництві є важливою, але недостатньо усвідомленою проблемою нашого суспільства, для розв’язання якої потрібні систематичні та всебічні зусилля. За офіційними даними, у середньому щороку на виробництві гинуть 400 осіб і 5 тис. травмуються, зокрема більш ніж 1 тис. жінок. Приблизно 500 працівників стають інвалідами.

op2

Показово, що співвідношення показників загального травматизму і травматизму зі смертельними наслідками в Україні не відповідає закономірностям, що є у світі. Частота випадків смертельного травматизму в Україні вища і становить майже 7% від загальної кількості травмованих, водночас як у  Заходу вона дорівнює 0,08–0,12%. Це можна пояснити нереєструванням значної кількості виробничих травм. Істотні труднощі та перешкоди виникають під час порівняння таких статистичних даних у країнах світу. Це зумовлено відмінностями між законодавствами різних країн, їхніми правилами та системами класифікації, особливостями збору даних і підготовки статистичної документації.

Крім того, у статистиці виробничого травматизму не враховано осіб, які працювали за цивільно-правовими угодами, оскільки ці показники потрапляють у категорію випадків, не пов’язаних з виробництвом.

Необхідність об’єктивної оцінки умов праці за факторами небезпеки зумовлена в Україні законодавчою нормою, яка зобов’язує роботодавця інформувати працівників про умови праці на робочому місці, в яких вони здійснюватимуть чи здійснюють трудову діяльність, про всі небезпечні та шкідливі виробничі фактори, що реально чи потенційно можуть впливати на них і спричиняти відповідні негативні наслідки, загрожувати їхньому життю та здоров’ю.

Систематичний і достовірний збір даних про стан охорони праці і травматизм на виробництві є об’єктивним підґрунтям для здійснення аналізу всіх аспектів травматизму й розроблення фахівцями заходів з профілактики на рівні підприємств, регіонів і держави. Оптимізація та підвищення точності збору даних з використанням новітніх інформаційних систем дасть змогу чіткіше визначати пріоритети в державній політиці у сфері охорони праці, раціонально використовувати людські та матеріальні ресурси й підвищувати рівень безпеки на виробництві.

Водночас для України важливим завданням є налагодження системи широкого доступу до даних про стан охорони праці, виробничий травматизм і професійні захворювання на рівні регіонів, фондів соціального страхування та держави. Відкритість і доступність такої інформації значно підвищить ефективність використання даних та культуру профілактики й сприятиме створенню безпечних робочих місць. На цьому наголошено в Глобальній стратегії з безпеки та гігієни МОП / ILO-OSH 2003 Global Strategy on Occupational Safety and Health, яку Міжнародна організація праці ухвалила 2003 року.

Фактично в усіх країнах світу й міжнародних організаціях дослідження (аналіз) та оцінку ризиків для життя і здоров’я працівників розглядають як основний механізм профілактики виробничого травматизму та професійної захворюваності. Ефективне впровадження цього механізму у вітчизняну практику управління охороною праці можливе лише за наявності статистичних даних, що відображають реальний стан виробничого травматизму в Україні. Особливо це стосується використання кількісних методів оцінювання виробничого та професійного ризиків.

На міжнародному рівні уніфікація національних систем реєстрації й повідомлення даних про безпеку та гігієну праці дасть змогу зосередити спільні зусилля на виконанні завдань, визначених у стратегії ООН Цілі сталого розвитку 2016–2030. Зокрема, завдання «Захищати трудові права і сприяти забезпеченню надійних і безпечних умов праці для всіх трудящих, включаючи трудящих-мігрантів, особливо жінок-мігрантів, та осіб, які не мають стабільної зайнятості» окреслено в Цілі 8 «Сприяння поступальному, всеохоплюючому та сталому економічному зростанню, повній і продуктивній зайнятості та гідній праці для всіх».

Загальні питання охорони праці у законодавстві України

14 переглядів

...Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці... (ст. 43 Конституції України)

Питання охорони праці регулюються статтями 153 — 173 (1) Кодексу законів про працю України та Законом України «Про охорону праці» від 14.10.92 р. N 2694-XII.

Особливості законодавчого регулювання:

• на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган (ст. 153 КЗпП України);

• власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці (ст. 153 КЗпП України);

• працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища (ст. 153 КЗпП України);

• власник, який створив нове підприємство, зобов'язаний одержати від органів державного нагляду за охороною праці дозвіл на початок його роботи (ст. 155 КЗпП України);

• працівник зобов'язаний знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту (ст. 159 КЗпП України);

• для проведення заходів по охороні праці виділяються у встановленому порядку кошти і необхідні матеріали. Витрачати ці кошти і матеріали на інші цілі забороняється (ст. 162 КЗпП України);

• на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту (ст. 163 КЗпП України);

• видача замість спеціального одягу і спеціального взуття матеріалів для їх виготовлення або грошових сум для їх придбання не дозволяється (ст. 164 КЗпП України);

• власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року (ст. 169 КЗпП України).